Киберпанковская культура в 21 веке.

Весь Апрель никому не верь!

Оригинальный текст:
N.N. (#528491)
Мені тринадцятий вживляли,
Імплант чипований, новий.
Чи то так ліки вже впливали
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Матриці.....
Уже проклікали всі інтерфейси,
А я собі немов у сні
Цю бачу Матрицю... І я не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно від неї стало,
Чого так весело було?
Потускле небо, і віртуальне те село,
Баги, здається, веселились!
І LED-ами тут гріло, не пекло!
Та недовго LED-и гріли,
Недовго Матриця була...
Закоротило, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село від багів почорніло
Земля віртуальна
І та провалилась.
Поглянув я на коптери -
Не мої коптери!
Обернувся до монітору -
Нема в мене монітору.
Не дала мені Матриця нічого!..
І хлинули сльози,
Бромідні сльози!.. А дівчина
З підтримки
Недалеко коло мене
Селфі знімала,
Та почула, що я плачу,
Вподобайку дала, привітала,
Фотку залишила
Та підписалась.....

Неначе LED-и засіяли,
Неначе все на світі стало
Моє... комп'ютери, мережі, сервери!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужії коптери до висоти.

Бридня!.. а досі, як згадаю,
То серце плаче та збоїть,
Чому не дали там дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, кодючі на C#,
Нічого б іншого не знав.
Не був би в андеграунді,
Людей і Матрицю би не прокляв!

(Друга половина 2077
Хмарне криптування №1234)